Заволжье КОКАИН ГАШИШ Продажа наркотиков Марихуана Конопля Мефедрон Меф мяу мяу

Алоха морская рвань! Решила я сегодняшний рассказик начать с самой интересной части - той, где я купила дистиллят ТГК и читала комиксы прям на площади. Тащить же нашу историю буду наркоманским жаргончиком, хоть и не вижу смысла, потому что этот текст в итоге все равно попадет на широкую аудиторию. Но ничего, я это сделаю для прикола, чтобы все завидовали моей крутости. В общем, сегодня утром, купив закладки, я уже хотела отдуплиться нормально. Лежу в постели, хлебаю кофе и жду, когда эффект закладок взлетит на своем ракетном корабле. Но тут вдруг звонок в дверь, а я ни в плане открыть, ни в плане общаться с этими легавыми - полицейскими. Очень надо было срочно потеряться, чтобы они даже не догадались, что я здесь. В итоге, силы богов спустились на меня, и я успела скрыться за ними. Потом уже расслабилась и пошла в парк. Афганка, конечно, не вариант - слишком легко запах распространяется. Но зато нашлась одна пушка, которая никуда не пропадает - дистиллят ТГК. Так что весь в долгожданной коме, я взяла с собой свои любимые комиксы о супергероях, и пошла покорять площадь. Проходила я мимо людей, словно зомби, но моя улыбка была настоящей, потому что надо же быть крутым, чтобы читать комиксы в общественном месте. И тут, около фонтана, я обнаружила свою маленькую счастливую зону. На лавочке сидела одна бабка, и мне сразу стало ясно, что она не срет от просторы. Больше никто не замечал даже того, что я посреди площади отдупливаюсь, читая про героев. Так и провела свой день, закатывая себе пиксели от комиксов, кайфуя от дистиллята ТГК. Параллельно меня забавляло, как мимо проходящие люди странно косили на меня, на мой непритворно крутой вид. Они даже вроде пытались назвать меня седативами, но я в своей визгахе понятия не имела, что это такое. А вечером, когда все уже начало потихоньку разъезжаться, я решила добавить в мою ампульку еще немного кокаина, чтобы испытать настоящий потеряться. Так что в один момент я уже чувствовала себя настоящим супергероем - быстрее звука, я разметала комиксы по центру площади. Счастливые фанаты кричали восторженно, но я только закатывала глаза. Вот это да - кайф настоящий! Ах, как же приятно провести день, отдупливаясь на дистилляте ТГК и читая комиксы на площади. Вот такая я альтернативная молодежь, понимаешь? Не всем открыта эта жизнь, но мне - да, и я не против делиться своими приключениями со всем миром. Хоть и наркоманским жаргончиком, хоть и смешно смотрится.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!